Енергетика українців у вишиванках зростає
У пошуках доказів на Фотовиставці газети «День»
|
Знаки та коди українців — вишиванки, у чому переконався ще раз, відвідавши масштабну виставку кращих робіт XIV міжнародного Фотоконкурсу «День-2012». Що несе в собі ця стародавня прикраса одягу, що знову стає модною? Інформацію про успіх, щастя, любов, родину, закони життя. Вона передається від покоління до покоління, нею ми керуємося, навіть не замислюючись, які таємні сили закладені в її узорах, орнаментах, кольорах, рядках, елементах, квітах. А сили ті — могутні. Це закодовані бажання, сподівання, мрії українців. Кожна рисочка чи знак — не випадкові.
А перше сильне враження від світлин з елементами вишивання — фото «Карта України» киянина Володимира Фаліна. Ми бачимо, як гарний хлопчик у вишиванці власноруч створює вишивану мапу Української держави. Фіксація школяра за цією нелегкою справою — це більше, ніж просто зображення, знімок цей має історію, конкретні дії та мету. Можна сказати, що перед нами постає образ юного патріота-вишивальника, який тисячами стібків «пришив» себе до України, до рідної землі. Хто не погодиться? Це ж яку духовність треба мати, щоб так дбати про свою Батьківщину! Повністю поділяю думку головного редактора газети «День» шановної Лариси Олексіївни Івшиної про те, що «фото успішне тоді, коли на ньому є ще щось, крім фото». Це дуже важливо!
Так от, світлини з вишивкою свідчать про те, що вона не тільки має сакральний зміст, а й енергетично позитивно діє на людський організм. Звичайно, можна сперечатися про міру впливу вишивки на окрему людину, але сам факт такого впливу незаперечний. Чому наші люди, виїжджаючи в інші краї, брали з собою українські вишиті вироби? Бо розуміли, що без них життя неповноцінне. Ні дім, ні душа без національних візерунків не матиме захисту. Що тут казати? Я знаю, що в цьому унікальність української нації: жінка, яка вишиває, — ніби богиня, що передбачає долю. Адже, схиляючись над полотном із яскравими нитками та голкою в руках, вона думала про найпотаємніше, несла свої бажання про щастя у віки. Я приєднуюся до приємних слів, які звучать на адресу заслуженого працівника культури України і Росії, керівника хорів «Долинонька» і «Воля» в Юно-Сахалінську Людмили Засенко та її чоловіка, голови Сахалінської регіональної громадської організації українців «Київська Русь» Миколи Засенка. Ось вони дивляться на нас у гарних вишиванках зі світлин «Справжня українка» та «Справжній українець» (фото унікального журналіста-мандрівника Миколи Хрієнка). Повірте, коли їх уперше побачив, не міг очей відвести... Мені одразу ж пісня народна пригадалася, де є такі слова: «Ой Іване, мій Іванку, одягни ти вишиванку. Хай сміються вражі люди — свято в нас з тобою буде». Погодьтеся, цією піснею все сказано.
Виставка демонструє, що вишиванка в українців у пошані. Фотографічна експозиція рясніє світлинами, персонажі яких полюбляють різноманітні вишивані речі: жіночі плаття й блузки, вишиті рушники, чоловічі сорочки, дитячий одяг тощо. Для глядачів фотографії «Мій прапор» Анатолія Степанова, «Весело», «В тренді» Миколи Тимченка, «Український чемпіон» Олександра Косарєва, «Нота «до» Андрія Нестеренка, «Всерйоз чи жартома?» Павла Подуфалова — одне задоволення: жодної негативної емоції. Навіть «Биківня» Руслана Канюки з газети «День» — це робота пам’яті, світлої пам’яті. Чи не промовистий доказ того, що конкурсні фотографії говорять із нами мовою своїх образів, кольорів, сюжетів?..