Купити вишиванку - Український національний одяг, Вишиті сорочки, Чоловічі вишиванки, Жіночі вишиванки, Дитячі вишиванки, Вишивані рушники.

Інтернет-магазин вишиванок від майстрині Галини Михайлюк

Бажаєте купити вишиванку? Тоді ви там де потрібно. Увага! Діють ЗНИЖКИ на вишиванки!!!.

office.orgflora@gmail.com

(067)360-88-72 з 9 до 20

(068)004-89-17, (093)805-36-02

Показ дописів із міткою домоткане полотно купити. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою домоткане полотно купити. Показати всі дописи

Гуцульські базари: влаштуйте собі шопінг-тур на вихідні


Гуцульські базари: влаштуйте собі шопінг-тур на вихідні

 
Гід по гуцульським базарам
Фото: UKRАFOTOКосівський базар відомий не лише на всю округу, сюди приїжджають і з інших міст

Підпишіться на ТОП-новини розділу

Підписатися

vyshyvka-ua.blogspot.com розповість, які ексклюзивні речі можна придбати в Яремче, Косові та Верховині.

З настанням зими всі прагнуть утекти на Західну Україну, в гори. Але, крім красивої зими та крутих спусків, Карпати унікальні ще й автентичними гуцульськими базарами. Саме тут ви зможете відчути особливий колорит і дух горян.
Ми підготували невеликий гід гуцульськими базарами - читайте, насолоджуйтеся та вирушайте в подорож.
гуцульские базары
Гуцульські базари - Косів
Косів - мальовниче місто в Івано-Франківській області, яке славиться красивою природою та знаменитим гуцульським базаром.
Косівський базар відомий не лише на всю округу, сюди приїжджають і з інших міст прикупити додому щось автентичне, унікальне, а, головне, якісне.
Базар у Косові працює по суботах. Майже всі речі - ручна робота місцевих майстрів. Тут ви можете прикупити кераміку, гуцульський одяг, вироби з дерева.
гуцульские базары
Основна перевага косівського базару - справді унікальні товари можна купити значно дешевше, ніж на базарах інших гірських міст. Пояснюється це просто - тут немає такого потоку туристів, як у тому ж Яремче, відповідно, ціни не завищені.
Так, у Косові можете придбати карпатські вишиванки з неперевершеними візерунками. Ціна простої вишиванки від 160 гривень. До 3000 гривень може доходити ціна довгої сорочки ручної роботи, виплетеної бісером.
Пам'ятайте, що в Карпатах не люблять довго спати і прокидаються разом із першою зорею. Тому базар працює з 7 ранку.
Щоб дізнатися більше про людей і традиції цієї місцевості, крім базару, сходіть іще й у музей народного побуту та мистецтва Гуцульщини, а також у приватний музей-садибу гуцульського мистецтва роду Корнелюків.
гуцульские базары
Гуцульські базари - Кути
Кути - маленьке колоритне містечко на березі річки Черемош. З одного боку гарні гірські скелі, трохи далі - той же Косів, а по інший бік річки - Вижниця.
Щосереди та суботи в Кути з'їжджаються на гуцульський базар. Він не настільки великий, як базар у Косові, але теж популярний.
У Кутах часто можете прикупити гуцульську їжу місцевого виробництва. Тут є свіже молоко, смачна бринза, терпка гуслянка та ніжний кисляк домашнього виготовлення.
У Кутах на базарі можете придбати різноманітні дерев'яні вироби. Від тарілок і скриньок до дерев'яних булав і жіночих прикрас. Адже тут майже кожен може похвалитися вмінням різьби по дереву.
6 дерев'яних чарочок коштуватимуть сто гривень, подарункова дерев'яна пляшка - 150 гривень, жіночі браслети й намиста, зроблені з дерева - від 10 до 50 гривень, до 250 гривень - набори прикрас із бісеру.
гуцульские базары
Гуцульські базари - Яремче
Яремче - популярний український гірськолижний курорт. Тут навалом туристів з усієї України, тому на базарах вибір дуже широкий, але ціни часто завищені.
У Яремче на гуцульському базарі варто купувати народний одяг. Так, красиві кептарі (кожушки без рукавів), які не вийдуть із моди, напевно, ніколи, обійдуться у 250 гривень.
Туристи дуже люблять ліжники - ковдри з овечої вовни. Взимку під такою ковдрою ніякі морози не страшні. Вирушайте на базар купувати ліжники, маючи в гаманці не менше ніж 300 гривень.
Також у Яремче на базарі можете придбати вироби з овечої вовни. Прості вовняні шкарпетки - 30 гривень, із візерунком - 50 і більше.
гуцульские базары
Гуцульські базари - Верховина
Верховину називають неофіційною столицею Гуцульщини. Люди з сусідніх гір спускаються сюди, щоб дізнатися останні новини, скупитися на базарі або самому щось продати.
Якщо ви захоплюєтеся традиціями та звичаями гуцулів, немає кращого музею, ніж гуцульський базар у Верховині.
Тут очі розбігаються від барвистих гобеленів, де зображуються сцени з життя гуцулів, від вишитих і дерев'яних картин з гірськими мотивами.
Тут можна купити дерев'яний посуд, адже саме з нього здоровіше їсти. Також на базарі продають багато музичних інструментів.
Цимбали і трембіти коштуватимуть до 1000 гривень, та й придбати їх можна тільки на таких автентичних ринках або ж на замовлення. А от усім відому дримбу, яка на Андріївському узвозі коштуватиме близько 100 гривень, тут можете купити за 20.
гуцульские базары

Шалена популярність вишиванок


ВИШИВАНКА — ЧИННИК ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНИ

Ненавиджу штампи — чи це стосується певних людей або подій,чи характеристик на адресу тих або тих публічних осіб або місцин. Доволі часто чую про зросійщену Одесу або про кримінальний Донбас — і дивуюсь, як легко люди вірять у ці характеристики. Щоправда, не менше дивує і впевненість декого з українців у тому, що Галичина — то «геть націоналісти-бандерівці».
Наприклад, в усіх куточках України є такий позитив, як народні звичаї, обряди, культурні досягнення та здобутки. А ще є вишиванки — кожна зі своїм візерунком, у якому зафіксовано особливість краю (регіону, области) та зрозумілі українцеві з будь­якої місцини символи. Як вважає етнограф Олексій Доля, «національне вбрання, національний костюм — це щось більше, ніж одяг.
Саме у національному вбранні народ кодує свої «щастя і долю, життя і волю», як про те ідеться у традиційних піснях…» Вишиванка для українця — ознака приналежности «до роду, до народу», каже Доля.
Якщо проаналізувати те, що діється в Україні, то стає зрозуміло: саме від українців залежить, чи залишиться Українська держава на мапі світу як суверенна одиниця. Адже світ, якщо і бачить Україну, то не завжди як гостинну, відкриту, яскраву країну, як то побачили мільйони людей під час ЄВРО­2012. Частіше Україна постає перед очима світу як корумпована, мафіозна або ж олігархічна держава з високим рівнем деградації культури та освіти, тиском на національно свідомих громадян. Тож вишиванка — ще й ознака приналежности якраз до цієї гнобленої свідомої спільноти, яка усупереч всьому пробиває собі шлях і утримує ідентичність України.
Але не варто сподіватися, що, коли всі українці відчують необхідність вбрати вишиванку і заспівати «Ще не вмерли України ні слава, ні воля…», все нормалізується, бодай у людській свідомості. Цього не станеться, якщо українське мистецтво, українська культура, український одяг не стануть модними й популярними і серед громадськости, і серед політиків; якщо книги українських письменників, котрі пишуть українською мовою, не куплятимуть і не читатимуть пересічні українці, а держава не підтримає друк та розповсюдження цих книг. На жаль, падіння рівня та якости освіти спричинили, серед іншого, зростання невігластва і катастрофічно зменшили наклади книжок і навіть друкованих ЗМІ: люди просто не читають. Звичайно, це пов’язано не лише з освітніми проблемами, а й з нестачею коштів у родинах: насамперед люди дбають за харчі та житло.
І на цьому тлі шалена популярність вишиванок — вельми позитивна ознака! На цьогорічному Параді вишиванок чула від людей, що вони відчувають гордість за державу, в якій є такий унікальний одяг, як вишиванка. «Я збирала гроші на телевізор, а позавчора йшла вздовж Андріївського узвозу — і так мені вишиванка сподобалась, що купила її!», — розповіла пані Тетяна з Києва. А симпатична родина з Броварів (мама Оля, тато Ігор і двоє синів­підлітків) гордо переповідали численним журналістам, що їхні вишиванки вишивали бабусі як спадок і як подарунок тоді ще нареченим Ігореві та Ользі. Довкола учасників Параду вишиванок походжали дівчата, вбрані у міні­спідниці і футболки, із заздрістю спостерігали за дійством і обіцяли одна одній купити вишиванки на наступний рік. Отже, є надія, що від модної вишиванки процес популярности українських історії, мови та культури розширюватиметься. Тож простір України, усупереч політиканам та «п’ятій колоні» у владі, перестане звужуватись, а з часом, сподіваюся, почне розширюватись!
Богдана Костюк

Вишивка бісером. Як вишивати бісером


Вишивка бісером. Як вишивати бісером

Вишивка бісером популярна вже не одне століття. Це приємне хобі допомагає відпочити, але вимагає певного терпіння. Виконуючи нескладні дії, описані нижче, ви легко навчитеся вишивати бісером.
Вишивка бісером. Як вишивати бісером – Інструкція

Перш ніж приступати до вишивки бісером, прочитайте до кінця.

1. Потрібно підібрати схему для вишивки. Бажано, щоб вона була нескладною. Можна скористатися схемами для вишивки хрестом.

2. Вибрати канву для вишивки. Найкраще підійде канва Aida 14, тобто 55 клітин в 10 см.

3. Промазати канву клеєм ПВА, розправити й висушити. Завдяки цьому вона стане міцніша і жорсткіша, не буде розшаровуватися по краях і на ній буде набагато зручніше вишивати.

4. Підібрати бісер необхідного розміру і кольору. Для вишивки картин найчастіше використовують бісер № 10. Розмір бісеру залежить від розміру канви і навпаки. Якщо підібрати бісер неправильного розміру, то між намистинами буде видна канва або, навпаки, вони будуть прилягати одна до одної дуже тісно і не вийде вирівняти напрям бісерин.

5. Вам знадобляться нитки № 40 армовані. Якщо таких ниток немає, можна навощіть наявні, наприклад, за допомогою свічки. Бажано, щоб нитка була такого ж кольору, що й канва.

6. Придбати голки для бісеру № 12 або № 10. Вони тонше і на них простіше нанизувати бісер.

7. Знайти підкладку з ДСП. Бажано, щоб довжина її була більше ширини канви приблизно на 7 см. Якщо канва не вміщується на підкладці, її варто акуратно підвернути під неї.

8. Покласти канву на підкладку і прикріпити її кнопками. У міру просування вишивки потрібно пересувати канву по підкладці і закріплювати кнопками.

9. Насипати бісер жменьками за кольорами на шматочки паперу або тканини. Бажано покласти їх туди, де менш імовірно змахнути їх рукою. В процесі вишивки бісер потрібно захоплювати безпосередньо голкою.

10. Відріжте потрібну довжину нитки. На один ряд вистачить нитки, яка в 5 разів більше ширини вишивки.

11. Починайте вишивку з верхнього або нижнього ряду малюнка і далі робить вишивку рядами. Напрямок вишивки залежить від того, якою рукою вишивати. На початку і в кінці кожного ряду потрібно закріплювати нитки. Можна використовувати майже всі види швів, але найчастіше використовується арочний або вприкреп.

12. Кількість бісеру в кожному ряду повинна бути рівною кількості клітин на схемі.

13. Після закінчення ряду і закріплення нитки, не відрізайте її, а пропустіть через весь бісер до початку ряду. Це закріпить їх, вирівняє нахил.

Вишивка бісером це не так складно, як може здатися на перший погляд. Процес і результат вишивки завжди приносить багато задоволення.

Як вишивати бісером

Як вишивати бісером
Як вишивати бісером
бісер
Вишивка бісером - дуже древній вид прикладного мистецтва. Він існував ще за часів будівництва єгипетських пірамід і дійшов до наших днів, правда, в трохи зміненому вигляді. Навчитися вишивати бісером нескладно, а виходять просто чудові речі.

Інструкція

  1. Визначтеся, що саме ви хочете вишивати. Починайте краще з невеликих схем. Для першої роботи придбайте готовий набір - вам не доведеться мучитися з підбором бісеру за кольорами та розмірами, у вас відразу буде і схема, і канва, і бісер. Принаймні, якщо ви збираєтеся вишивати на канві, це ідеальний варіант.

Вишивка як елемент затишного інтер'єру.


Вишивка як елемент затишного інтер'єру. 

Мода на вишивку неперебутна, і це прекрасне захоплення, як і раніше приваблює багатьох сучасних жінок, незважаючи на їх високу зайнятість і стрімкі темпи нашого життя. Адже навіть бізнес-леді, будучи главою великої компанії або навіть членом уряду, все одно залишається жінкою, в якій з незапам'ятних часів так глибоко закладений інстинкт хранительки вогнища. Як мило і чарівно виглядає жінка, затишно влаштувалася під теплим світлом лампи, з витонченою вишивкою в руках. Але крім прекрасного захоплення і проведення часу тихими вечорами, вишивка має і суто практичне декоративне застосування. Якщо в минулі роки за часів наших бабусь і прабабусь ми могли помічати вишивку лише на диванних подушках, скатертинах або серветках, сьогодні велику популярність стали набувати вишиті картини. Красиво оформлені багетом і паспарту, вони стають відмінним і абсолютно унікальним декором сучасного житла. Будинок, оформлений такими творами, стає більш милим і затишним, а квартира набуває індивідуальність, позбавляючись від нальоту «казенності», яка властива всім багатоповерхівках. Сьогодні прийнято вишивати картини на всіляку тематику.

Так кухню, наприклад, може прикрасити натюрморт у вигляді корзини з фруктами, дитячу кімнату - кумедний персонаж улюбленого мультфільму, вітальню - майстерний краєвид, а передпокій - вишиті японські ієрогліфи або абстрактні візерунки. У будь-якому випадку, стиль і зміст вишитих картин залишається цілком і повністю на розсуді майстрині, вкладає в це твір не тільки копітка праця, але і шматочок свого серця. Якщо сьогодні найбільш популярною технікою вишивки є вишивка хрестом, то й інші способи також не забуті - це гладь, тамбурний шов, «стеблинка», «рішельє» і багато інші традиційні види вишивки. Неповторну красу дому можуть додати й інші елементи декору, оброблені вишивкою. Це може бути абажур для нічника або торшера, що кидає м'який і загадковий світ на навколишні предмети; рамка для сімейного фото, прикрашена геометричним або квітковим візерунком; кухонна фіранка або штора для дитячої кімнати. Всі ці деталі говорять не тільки про вміння і гарний смак господині, але і відображають її індивідуальність, зберігаючи «обличчя» цього будинку на довгі роки.

Українська вишиванка


Українська вишиванка

Надіти вишиванку на День незалежності України, Великдень або Різдво, а також на інші національні свята, вважається ознакою хорошого тону. Українська вишиванка – це патріотичний, модний і красивий елемент гардеробу, який служить оберегом для душі людини. Наші предки в кожен орнамент вишивки вклали таємничу символіку, яка передається із покоління в покоління. У візерунку української вишивки не буває зайвої лінії, кожна рисочка має своє значення. Народ свято вірив, що вишиванка володіє особливою магією – захищати людину, надавати їй сили, здоров'я, краси, любові та щастя.
Українська вишиванка досить популярна за кордоном і займає почесне місце у світовій індустрії моди. Українська вишиванка відрізняється своїм неповторним індивідуальним стилем і являється справжнім шедевром мистецтва. Барвисті сучасні вишиванки, незважаючи на тенденції моди, чудово відображають і зберігають в собі багатовікові українські традиції. Українська вишиванка виділяється своєю яскравою і насиченою кольоровою гамою, якісною технікою виготовлення, різноманітністю візерунків і орнаментів.
Фірма «Мед» пропонує послуги виготовлення українських вишиванок, національних українських костюмів, вишитих жіночих, чоловічих і дитячих сорочок, а також вишитих суконь, спідниць та сарафанів на замовлення. Якісно здійснюємо вишивку зображень будь-якого дизайну, у відповідності з усіма побажаннями клієнтів, завдяки спеціальному сучасному високотехнологічному устаткуванню, яким оснащений наш швейний цех. Машинна вишивка чітко і якісно наносить навіть найделікатніші фрагменти орнаментів. Застосовуємо до 12-ти кольорів одночасно. За бажанням замовника виготовляємо вишиванки, як із натуральних тканин, так і синтетичних. Виконуємо вишивку двома способами – хрестиком або гладдю. Пропонуємо високу якість роботи, швидкі терміни виконання замовлення і найвигідніші ціни.
Якщо Ви бажаєте замовити, купити українську вишиванку виробництва фірми «Мед», звертайтеся до наших менеджерів, за вказаними номерами телефонів або скористайтеся нашою послугою «Он-лайн Консультант».

Українське народне вбрання в різних регіонах



Українське народне вбрання в різних 

регіонах


Подоляни та їх стрій

Подоляни — жителі Поділля.
Антоніна Маєвська 1893

[ред.]Жіночий стрій

Жіноче вбрання складалося з таких елементів: лляна сорочка довга до кісточок, запаска ( тканина якою обгортали стан ) або з пізніше з 18-19 ст. димка ( спідниця ), червона крайка (пояс). Спідниці подолянок були гофровані (в складку), чоботи сап'янці (жовті). Заміжні жінки покривали голову білим чепцем сплетеним за старовиною традицією , а зверху в вигляді тюрбана повязували хустку. На свята голову жінки повязували лляною тонкою білою переміткою або рантухом, який кілька разів складали і обвивали голову під підборіддям, закриваючи чоло, а обидва кінці опускали через плечі до колін. Дівчата заплітали волося в дві коси і викладали в вигляні віночка колом і запихали в нього живі або зимою штучні квіти . В деяких місцевосцях носили з тонких стрічок ( гарасівка ) мистецько зробленічубки .
Поверх сорочки носили чорну сукону запаску i зверху повязували суконою крайкою (пояс), кінці якої звисали по центру ;кінці запаски спереду піднімались і затикались за крайку, пізніше затикали тільки один кінець запаски. Запаска спереду була виткана повздовжніми смугами і пекеткана срібною або золотою ниткою. Або пізніший варіант поверх сорочки носили — димку (спідницю), поверх якої спереду привязувалась довга до кісточок ткана запаска (фартух ).
Поверху сорочки одягали лляний голубого кольору в полоски або більш заможні гранатовий кафтан до колін, з відворотами гранатового або синього кольору, який повязували вовняним поясом червоного кольору в небесні повздовжні смуги. Богатші одягали також на свята «бекешу» (кожух) з білих баранів, покритий зверху гранатовим сукном і вишитий. Носили також білі , темно - сірі або брунаті довгі сіряки без каптурів
В жіночому подільському одязі своєрідністю відзначалася сорочка вишита червоними ,темносиніми або чорними та жовтими нитками. До чорних ниток деколи добавляли срібну або золоту нитку. На початку 19 ст. подільські сорочки були вишиті ясно-червоними та небесними нитками. У подільський сорочці основним був «полик» («опліччя»), (12-20 см), який був тридільним. На Поділлі полик (верх рукава) розшивався суцільною широкою смугою поперек рукава геометричним орнаментом в вигляді мозаіки : «Рукáва як писанка, а личко як маків цвіт».Традиційна подільська вишивка низь
На шиї носили багато разків намиста з золотими або срібними монетами ( дукачі ). Менш заможні носили скляні буси ( пацьорки )

[ред.]Чоловічий стрій

Чоловіки взимку носили чорні високі каракулеві шапки, а влітку низькі соломяні капелюхи з широкими полями, оздоблені бавовняною червоною або блакитною стрічкою. Каракулева шапка зверху була з гранатового сукна або синього . А позаду шапки, де був шов, шапка була оздоблена 3 небесного кольору нашитими «вензелями», через які її називали «шапка на завісах»
Чоловічі сорочки лляні були довгі тунікоподібні з стоячим коміром. Сорочка защіпалась на мосяжний гудзик або завязувалась вузькою стрічкою , кінці якої звисали (гарасівка ). Штани носили широкі білі або сині в полоси .
Взимку чоловіки носили білі кожухи з приталеною спинкою, вишиті кольоровим шовком ( зеленим і червоним ) або кафтани. Молоді парубки носили часом сіряк сивого кольору, довгий по кісточки з каптурем, який був прикрашений нашивкою в вигляді серця. Сіряки були розшиті червоними крученими шнурками . В деяких місцевостях були коричневого кольору ( опонча ). Відкладний ворот та на грудях вони були оздоблені нашивками з голубої тканини , що нагадувало княжий одяг з " Ізборніка ". Чоловіки носили також білі до колін кітелі. На свята та до церкви носили довгі по кісточки з коміром - стійкою та каптурем бородиці .
Чоботи були без каблуків, холяви мали широкі довжиною до колін , вивернуті зверху на ширину долоні , підбиті залізною підківкою. При собі мали кремінь, кресало, люльку, ножик . На поясі носили також широкі шкіряні паси ( черес ). Пояс був також тканий з довгими тороками , червоний або темно-синій в повздовжні паси , шириною з долоню, спереді мав кишені . На поясі висів ножик «козик».
Голови чоловіки традиційно голили, на верху залишали чуб який закривав всю голову. Бороду не носили, а вуса коротко підстригали.

[ред.]Покуття

Подоляни
Русини з Покуття
Історичне Покуття це сучасні Городенківський, КоломийськийСнятинський, Тлумацький райони.

[ред.]Чоловічий стрій

Чоловіки носили довгу ляну сорочку поверх штанів з вузьким комірцем — стійкою, який був вишитий шовком або шерстю. Молоді хлопці носили сорочки, також ще й вишиті спереду. На голові носили соломяні капелюхи, які на свята прикрашали плетеними герданами, качачим або павлиним пірям, також стрічками чи шерстяним шнуром з кутасами. Зимою чоловіки носили білі кожухи, розшиті по швах кольоровою шерстю.
Зимою чоловіки носили білі суконі вузькі штани (портяниці) або з тонкого гранатового сукна — ногавиці, а літом білі полотняні штани заправлені в високі чорні чоботи, часом закочені зверху. Плечовим одягом був суконий кафтан і поверху носили кожух без рукавів (кептар).Жінки і чоловіки носили також однакові чорні сіряки до колін. Зимою на голові носили баранячі шапки з верхом з гранатового сукна. Такі шапки мали «вуха» з лисячого хутра, які в холод опускали на вуха. До строю належала також вовняна сумка з широким помаранчевим пасом. Таку сумку носили через ліве плече на правому боці.

[ред.]Жіночий стрій

Жінки носили сорочки з грубого ляного полотна. Святкова сорочка зверху була з тонкого полотна і підточка з грубшого. Сорочки мали вузький комірець — стійку та вишиті були на комірці і на манжетах (дудах).Сорочки були вишиті також на поликах шовком або шерстю. Святкова сорочка була вишита широкими полосами на «поликах».Традиційними кольорами були світлий та темний зелений, жовтий, чорний, червоний. В заможних жінок та в дівчат були вишиті цілі рукави спереду («вишивані рукави»).
Жінки та дівчата носили обвиту навколо стану «фоту» (запаску 1,5 м.), чорного кольору в червоні повздовжні паси або гранатову в чорні паси, фота була переткана золотими нитками. В свята заможніші носили небесні фоти з купленого сукна, оздоблені низом золотими або срібними галунами (тесьмою).Зверху на фоту повязували крайку і на крайку ще один тканий з узорами ширший пояс, кінці якого були оздоблені і звисали спереді на запаску. Зимою жінки носили такі самі кожухи як і чоловіки.
На голові жінки носили чепець-сітку, поверху якого одівали вивязаний з шерсті «обруч».По верху обруча повязували тонку ляну намітку, кінці якої були вишиті шовком або шерстю (червоними, зеленими, жовтими кольорами).Намітку повязували так, щоб кінці спадали на плечі, один кінець спадав на інший і був коротший .Жінки мали обрізани до плеч волосся.
Дівчата зачесували коси гладко назад, заплітали дві коси, спереду вплітали шерстяні різнокольорові шнури, які звисали як стрічки на плечі..На голові носили також в вигляді стрічки плетені гердани або шерстяну вивязану стрічку. Дівчата носили на голові чернону бінду (стрічку) з стрічками, яку прикрашали позолотою та квітами. На шиї носили різноманітні буси, а також до того, нитку з старими монетами, часто срібними і золотими або з цинку чи месінгу. Жінки завжди носили перстені, кульчики і багато коралів.
На ногах носили чоботи, в свята жовті або зелені сапянці. В дома ходили босі.

[ред.]Буковина

Жителів Буковини умовно поділяли на русинів ( в вузькому значені слова ) -- мешканців рівнини , які себе русняками називали і гуцулів -- гірських русинів. В мові і традиціях вони мають мало відміностей і тому гуцулів також називали русинами ( в широкому значені слова ). Буковинські гуцули мають певні відміності від галицьких гуцулів ( біля Коломиї ) , насамперед відміності полягають в релігії. Буковинські переважно православної віри , а галицькі греко-католицької. Межа між ними проходить долиною Черемошу, Білого Черемошу, Перкалабою. Відміни є також і в одязі . Так галицькі гуцулки носять дві запаски , а буковинські обгортку. Також галицькі гуцулки носять " гуглю " та дві окремі шерстяні штанини. Межа між буковинськими гуцулами та русняками проходитьь долиною Серету. Межа між румунами пролягає по верхній долині р. Сучави. Південа межа проходила по лівому березі р. Бродіна.

[ред.]Буковинські русини

Буковинські гуцули: Гуцулка. Гуцул на коні. Русинка. Румун
Чоловічий стрій
Парубки з Нижнього Черемошу прикрашають влітку голову високим плетеним з соломи капелюхом , з павлиним чи півнячим пірям,а також стрічками чи плетеними герданами ,зимою носять хутряні шапки ( кучма,шапка,капуца ). На вишиванку одягають розшитий кептар і на кептар сердак ( переважно чорний , в деяких місцевостях білий ) . Штани носять з білосніжного лляного полотна влітку і взимку з чорної, білої або червоної шерті -- гачі ). На ногах носять високі чоботи, черевики на шнурівках , та влітку постоли. На стан одягають широкий шкіряний пас з гудзиками з месінгу. Такий самий одяг носять в околицях Пруту та Дністра , за виключенням капелюхів , які тут є нижчими з круглим днищем та фетрові чорні .
Жіночий стрій
Дівчата одягнені в сніжнобілі до кісточок сорочки , вишиті шерстю на пазусі та на рукавах . По сорочці одягають кептар ,який в залежності від місцевості може бути різної довжини. Шию прикрашають оздоби скляні , коралі ,монети ( згарда , салба ) .Низ обгортають чорним куском шерсті ( горботка ), насвята одягають червоно - синю фоту ( ріклю ). На пояс завішують складену хустку. На ногах носять чорні , червоні та жовті чоботи або черевики. В холодну пору одягають зверху сердак або кожух. На голові взимку носять кольорові або білі хустки .
Заміжні жінки ( газдині ) покривають голову переміткою або рушником під яким носили високу " керпу ".

[ред.]Гуцули їх стрій

Гуцул
Гуцули відзначалися серед інших горців русинів красивою статурою тіла, поставою та вільними рухами. Типові гуцули були шатенами і мали світлі очі. Дівчата відзначалися також сильною будовою тіла, були переважно шатенки. Гуцулки відзначалися вродою і стрункістю. Гуцули на відміну від інших найкраще зберегли свої традиції. Одяг гуцулів також вирізнявся вишуканістю, багатьма прикрасами і різноманітними кольорами. Гуцулів можна умовно поділити на : галицьких гуцулів в долинах Пруту і Чорного Черемошу, буковинських гуцулів в долинах Білого Черемошу і частково Сучави і угорських гуцулів в долинах Чорної і Білої Тиси.

[ред.]Чоловічий стрій

Чоловіки носили білі сорочки та довгі широкі штани з грубого білого полотна (поркениці) або ширші червоні з сукна (крашаниці), часом білі або чорні суконі (голошні, гачі).До того носили широкий шкіряний пас (черес), сорочку спереду підтягували і вона була на 20-30 см коротша ніж ззаду. За пояс закладали файку, люльку. На ногах носили шкіряні постоли. Постоли стягались шнурками або шкіряними ремінчиками. В 19 ст. парубки та газди носили чоботи замість постолів. По сорочці гуцули вдягали через плече шкіряну торбу. Зверху на сорочку одягали кептар — короткий розшитий білий кожушок без рукавів. Кептар звязувався біля шиї двома кутасами і був розшитий сапяновими ремінчаками.
Волося носили довге, розділене на проділ, на голові носили чорний фетровий капелюх (Кресаня), дно капелюха було розшите золотим галоном або різнокольоровими шнурками.

[ред.]Жіночий стрій

Жінки носили сорочку і дві запаски : одну ширшу ззаду і одну спереду. Запаски повязували червоним вовняним паском. На ногах носили постоли. Зверху одягали як і чоловіки кептар. Дівчата на голові не носили нічого, волося заплітали спочатку в дві коси (коски), які позаду голови переходили в одну, яку повязували червоною стрічкою. Жінки заплітали також косу, але стрічку не повязували. На голову жінки одівали чепець, зверху повязували чорною або червоною в квіти хусткою, кінці хустки звисали на плечі. На шиї носили кілька шнурків перлів або пацьорки, гердан. Через плече носили вовняну торбу.

[ред.]Святковий одяг

Чоловіки в свята носили поверх кептарика також сіряк — короткий з чорного сукна, розшитий вовняними шнурама з кутасами (дармовиси).Сіряк з гранатового сукна називався — крашенек або байбарак. Святковий капелюх був прикрашений павлиним або кугутячим пірям та круглими кутасами. На шиї носили чорну в узори хустку. До цілого строю належав також топорик
Сорочки святкові в жінок були вишиті на передпліччях або цілі рукави .Пацьорки для гуцулок робилися в Венеції і звідти їх привозили купці-жиди. Голову покривали наміткою (зробленою дома) або купленим рантухом кінці яких були вишиті і звисали поза плечі. Зверху по рантуху або намітці повязували червону в квіти хустку. На святкові ні дівчата носили запаски (дротяні) переткані золотою ниткою. Такі запаски блистіли вже здалека. На свята або весілля дівчата вдягали замість запаски сукню з гранатового сукна обшиту знизу золотими галонами. Підперезувалися зверху крайкою або шкіряним паском. На ноги вдівали червоні панчохи і капчурі з кольорової вовни і по них з задерними носами постоли або чоботи на високих каблуках. До святкового вбрання належав ще білий каптур. До святкового вбрання належала ще біла хустинка. Торбу носили червоного кольору.

[ред.]Бойки та їх стрій

Бойки
Бойки (верховинці, горальці, пігіряни) — етнографічна група українців які мешкають в Прикарпатті. Бойки мешкають в калушському, стрийському, долинському, скольському, турчанському, дрогобицькому та самбірському регіонах Типові бойки високі на зріст з темним волоссям і світлою шкірою.

[ред.]Чоловічий стрій

Чоловіки носили штани синього коліру заправлені в чоботи. Літом носили широкі полотняні, а зимою вовняні голошні (штани).Сорочки носили вишиті білі, поверх штанів з шкіряним широким поясом. На голові носили чорні баранячі шапки, завужені до верху. Зимою носили довгі до коліна бурки чорного коліру, які носили на плечах не одягаючи. Бурки були обшиті червоно-чорними крученими шнурами. Шапки були пошиті без сукна. Кожухи носили білого коліру, а сермяги кавового. Літом на голові носили так звані «венгерські капелюхи».Сорочки бойків були озоблені на передпліччях мережкою. На голові носили також «кучми» (баранячі кудлаті шапки).Літом чорний низький з широкими крисами капелюх

[ред.]Жіночий стрій

Жінки бойків носили на голові сивого коліру баранячі шапки з зеленим або червоним верхом. Жінки носили спідниці в квіти, поверху спідниці носили пстру (вовняну запаску).Бойківчанки носили сорочку з відокремленим станком, зібраним подолом та розрізом на спині. Сорочки вишивали на грудях в вигляді півкола. Спідниці були з білого полотна або вибійки (мережки).В свята волося носили розпущеним. Носили також білі полотняні свитки. Дівчата заплітали волосся в одну косу, яку прикрашали квітами і стрічками. Жінки заміжні носили на голові — завійку, яка часом цілком закривала голову. Зимою поверх звичайного одягу носили небесного коліру бекешу, розшиту червоними шнурами та чоботи. На шиї жінки бойків носили багато скляних пацьорків. До церкви ходили тільки в чоботах. Чоботи носили чорні. (за описом Оскара Кольберга)

[ред.]Лемки та їх стрій

Лемки.Вацлав Боратинський
Лемки — етнографічна група які мешкають в Карпатах і є сусідами бойків. Лемки мали світле волосся.

[ред.]Чоловічий стрій

Лемки — переважно темні шатени носять довге волося до плечей.
Лемки носили коротку ляну або конопляну сорочку, яку заправляли в штани, сорочка мала розпірку як і в бойків ззаду, ззаді сорочка завязувались червоною стрічкою. Сорочка мала вишитий стоячий комірець (1,5 см) і також була вишита на рукавах. Штани (ногавки) носили також ляні. Зимою носили білі вовняні штани (голошні), які були обшиті вузькою червоною смужкою.
На сорочку одягали бруслик — гранатового кольору (святковий), який завязувався на животі. Бруслик носили також небесного кольору з червоною вишивкою та з рядами нашитих гудзиків.
На бруслик одягали гуньку з білої вовни, яку рідко вдягали в рукава, а завжди носили на плечах, зверху гуня запиналася ланцюжком. Спереду бруслик мав петельки з вовняного шнурка, ззаду внизу мав три розтини і шви, обшиті білим шнурком.
На бруслик носили також чугу — рід плаща темно-бронзового кольору до колін з оздобленим каптурем. Пелерина була оздоблена висячими тороками -френзлями. Каптур(пелерина) був довгий, обшитий білим шнурком і розшитий чорними нитками. Чугу одівали тільки на плечі, рукава були зашиті. Рукава мали також тороки.
На голові носили чорні фетрові капелюхи (калап), який називався венгерським або носили також соломяні капелюхи. Капелюхи були невеликі з підкоченими крисами і носились на бакир (бік), такі капелюхи оздоблювались шкіряним паском з страусиним пірям або також чорним або червоним пірям. На голові носили також небесні або гранатові суконі шапки, які були обшиті чорним баранячим хутром з «вухами», які можна було опускати на вуха. Така шапка мала також червоний кутас.
На ногах носили «керпці», шкірні, ходаки або чоботи.

[ред.]Жіночий стрій

Жінки лемків носили ляні вишиті хрестиком на верху рукава і на грудях сорочки. Сорочки були з манжетами .Сорочки мали стійку або викладний комірець, який вишивали або пришивали до нього широке мереживо (жабку).Обшивка коло шиї і біля рукавів були оздоблені простою вишивкою (хрестиками чи зірками).Під шиєю і на манжетах сорочка завязувалась стрічками. Сорочки складалися з двох відрізних частин : верхньої — опліччя і нижньої (подолок).Нижня сорочка була зшита з двох кусків, обвивилася навколо і завязувавась шнурком.
Спідниці (фартух, фарбанка) носили традиційні гранатові вовняні або з купленого перкалю темного кольору з нашитими на них поперечмими 3 стрічками (червоні, небесні, жовті, білі).Посередині пришивали ширшу стрічку і з боків дві вужчих. Деколи пришивали ще четверту стрічку або мережку. Традиційними спідницями були вовняні спідниці з нашитими 3 червоними стрічками і по низу спідниці йшла четверта стрічка. Так само стрічки нашивали і на фартух (запаска) і на куплені хустки. Також спідниці, фартухи і хустки були обшиті мереживом.
На верх носили блакитного кольору суконі або з чорного оксамиту вишиті світло червоними вовняними нитками (часто скручені з золотою ниткою) або обшиті червоною тесьмою горсети (камизельки).На голові носили хустку або заміжні носили очіпок. Взимі носили коротку гуньку або ще зверху білий, вишитий нитками і шкірою кожух, часто без рукавів. Кожух був довжиною нижче колін. На шиї носили пацьорки, що виглядали як комірчик. На ногах носили шкірні (черевики).На шиї носили коралі (пацьорки).В свята на ногах носили чорні або жовті чоботи.
Жінки молоді вдома часто не носили хусток. Волося заплітали в косу або просто скручували і викладали зверху голови. Волося жінки покривали простим або оксамитовим невеликим очіпком, який був оздоблений мережкою. На свята носили складний головний убір білого кольору, який називався фацелик .Дівчата оплітали косу червоно-зеленими або червоно-гранатовими шерстяними нитками, які закінчувались кутасами. Також вплітали в косу червоні стрічки.

[ред.]Підкарпатські русини

Русини з Закарпаття відносяться до української етнічної групи , яка проживала на території історичної Мармарощини . Територія Мармарощнини в наш час поділена наЗакарпаття та румунську частину історичної Мармарощини. Основними містами Мармарошини є : ХустМукачево , Ужгород , Сатмір . Сигіт,Борша
Жителі Закарпаття


[ред.]Русини та їх стрій

Русини 

[ред.]Чоловічий стрій

Русини носили вуса і також часто бороду. На голові носили баранячу шапку з суконим верхом. Чоловіки носили лляні сорочки та ногавиці (штани). Поверх одівали довгий кафтан і на кафтан синій жупан або кожух. На поясі носили шкіряний або червоний пас. На ногах носили чоботи.Станіслав, ГаличТлумач носили чорні опончі з каптурами відрізні в стані , оздоблені по швах червоним та зеленим шнурком ( комір на грудях , кишені, плечові шви ) . Біля Галича носили гранатові жупани підпоясані широким шкіряним пасом .

[ред.]Жіночий стрій

Жінки носили на голові рантух, який на чолі та на кінцях був вишитий. Дівчата заплітали коси та носили багато стрічок. На голові носили чорне «чолко» прикрашене квітами. На шиї носили червоні коралі. Дівчата та жінки носили спідниці та корсет. Зверху на спідницю одягали в червоні та білі смужки запаски. Поверх строю одягали синій або зелений жупан і по жупані носили в червоні смужки пас. На ногах жінки носили чоботи.(за описом Бальтазара Гакета )

[ред.]Полісся

Поліщуки

[ред.]Жіночий стрій

Поліський стрій вирізняється серед інших червоно-білими кольорами. На голові жінки носили кибалок або очіпок, який повязували наміткою. На кінцях намітка була оздоблена червоними смужками. Жінки носили спідниці (літники), зверху носили приталені свитки. В вишивці домінували прості геометричні узори червоного кольору з добавкою синього або чорного .На Поліссі жіночі сорочки не вишиваються або вишиваються тільки червоною заполоччю та дуже простим орнаментом.

[ред.]Слобожанщина та Запоріжжя

Жіноче народнє вбрання в заляхлуганського краєзнавчого музею.
Козаки носили широкі штани, каптан підперезаний поясом, поверх каптана носили черкеску з відкидними рукавами, на голові носили високі шмушеві шапки з суконим верхом.

[ред.]Жіночий одяг

Жінки носили просту дергу чорного або коричневого кольору або сукону плахту в клітинку (клітки були червоного, синього або синьо-червоного кольору. Клітинки в плахтах вишивали часто шовком, а за козацьких часів срібною або золотою ниткою. На Полтавщині носили плахти жовтого, а на Чернігивщині зеленого кольору. Спереду носили яскравого кольору фартух. Зверху одягали свиту або корсетку, а зимою кожух. Ще раніше носили кафтан з відкидним коміром розшитий червоними нитками. На ногах носили червоні, жовті або зелені чоботи.
За козацьких часів сорочки вишивали шовком.
Дівчата в косу заплітали стічку. Жінки носили на голові парчовий або шовковий очіпок. На Лебединщині довгасті «кораблики», на Охтарщині круглі очіпки.