"Галина Михайлюк: Оживлення старовинних традицій через гуцульську вишивку - Інтер'ю з майстринею, яка перетворює історію у витвір мистецтва"
Як з вітків корифея, твориться історія - зовсім не абстрактний процес, а відчутний, живий і пульсуючий. Для Галини Михайлюк, майстрині гуцульської вишивки, вишивка - це не просто декоративне мистецтво. Це спосіб пов'язатися з віками наших предків, з їхніми думками, почуттями, надіями і мріями.
Натхненна трепетом до української культури, Галина сидить в своїй майстерні, оточена кольоровими нитками, білим полотном і старовинними вишивками, які нагадують про забуті традиції. Вона говорить про свою пристрасть з такою жаром, ніби ділиться таємницею: "Вишивка для мене - це мова предків, зашифрована в геометричних мотивах, це вікна в минуле, що дозволяють нам побачити красу і мудрість наших предків."
Відтворюючи старовинні візерунки гуцульської вишивки, Галина не просто копіює історичні дизайни. Вона вдихає в них життя, перетворюючи кожен стібок в дзеркало століть, що відображає щось більше, ніж просто красу - воно відображає душу народу.
"Кожен мотив, кожен символ має своє значення. Дивлячись на вишивку, ви бачите історію, традиції, віру, надії, любов. Гуцульська вишивка - це не просто декор, це наша ідентичність, наша душа, наше коріння", - розповідає Галина.
Її руки перетворюють нитки в шедеври, а її серце наповнює їх значенням. За допомогою вишивки Галина Михайлюк не просто розповідає історію, вона оживляє її, перетворюючи кожен шов на сторінку з підручника історії, яку можна не просто прочитати, а й відчути.
Галина вірить, що українська вишивка - це мост між минулим і майбутнім. Це спадщина, яку ми отримали від наших предків, і яку ми передамо нашим дітям. І це наша обов'язок, як українців, зберігати ці традиції, давати їм життя і передавати їх наступним поколінням.
Очі Галини сяють від гордості і сили, коли вона ділиться своєю пристрастю до вишивки. "Моя мета - зробити вишивку частиною нашого повсякденного життя, не просто як елемент декору, а як спосіб виразити нашу унікальність, нашу культуру, наше багатство."
І хоча це може здатися великим завданням, Галина Михайлюк впевнена, що вона готова йти цим шляхом. "Якщо ми не збережемо наші традиції, хто ж їх збереже? Якщо не зараз, то коли? Якщо не я, то хто?" - ці слова вона залишає як виклик для нас усіх.