"Відновлення старовинних традицій: бесіда з Галиною Михайлюк, майстринею гуцульської вишивки, яка привносить нове життя в давні мотиви"

В оселях наших предків, що затишно гніздились між карпатськими верхівками, завжди було тепло. І не лише від гуцульських печей, а й від безмежної любові до свого коріння, яка тліла в серцях мешканців. Ця любов намистом проникала у кожну стінку дому, у кожну стежинку життя, а особливо – у вишивку, яка була візитною карткою кожної гуцульської родини. Так, вишивка.

Сьогодні я розповім вам історію жінки, що відновлює старовинні традиції гуцульської вишивки. Саме тим, хто нас сприймає крізь призму сучасного світу, вона відкриває неперевершену красу і глибокий зміст наших традицій. Вона – Галина Михайлюк.

Галина – витончена, але міцна, як саме дерево. Її очі – два родоводи, в яких відображається багатство української культури. Її руки – магічні палиці, з якими вона, як диригент, веде симфонію шовку та бавовни, створюючи неповторні вишивки.

"Вишивка для мене – це джерело натхнення та спосіб виразити свої почуття, - говорить Галина. - Щодня я мандрую в часі, відтворюючи вишивки, якими мої предки прикрашали свої одежі та домівки."

Вона працює за старовинними схемами, які збереглися в родині, а також вивчає музейні зразки, щоб бути якомога ближче до автентичних мотивів. Однак Галина не просто відтворює старовинні візерунки, вона додає в них частинку себе, привносячи нове життя в давні мотиви.

Ми можемо годинами розглядати її роботи, кожна з яких є маленьким шедевром. Але це більше, ніж просто краса. Кожна вишивка відображає душу українського народу, його історію, традиції, віру. Це – справжній мост у минуле, який допомагає нам зберегти зв'язок із нашими коренями.

Так, Галина Михайлюк – не просто майстриня вишивки. Вона – мостобудівник, що веде нас через ріки часу, з'єднуючи минуле з сьогоденням через нитки вишиванки. Поки у її руках голка та нитка, наші традиції живі. І ми всі можемо бути вдячні за це.