Майже 10 тис. туристів відвідують сувенірний ринок Вернісаж під час Новорічних і Різдвяних свят. Ринок розташований на великій площі навпроти театру ім. Заньковецької. Продавці розставляють ятки та столики на асфальті. Пропонують дерев'яні вироби, вовняний одяг та взуття, вишиванки, глиняний посуд, картини, антикваріат, сувеніри.

Читайте також: Весільні рушники: Заготовки для вишивки весільних рушників
— Якщо ти був у Львові й не привіз вишиванки — щитай, даремно приїхав, — припрошує покупців Оксана Чепець, 42 роки. У п'ятницю опівдні у біло-синій ятці продає футболки та жіночі светри з вишивкою. Здалеку здається, що це вишивані сорочки. — Для вишиваної сорочки треба спеціальну оказію — Великдень, свати. А мої кофточки з вишивкою молодьожь вдягає і до джинсів, і до міні-юбки. Та і ціну порівняйте — лляна вишиванка вам обійдеться у 400 гривень, а моя — 160. Матеріал — натуральна бавовна, вишивка машинна.

Дорожчі вишиванки замовляють безпосередньо в майстринь. Імена розкривати не хочуть, але кажуть, що інколи замовляють вишиванки в Галини Михайлюк. Її ж і так всі знають, твердить пан Василь:
- в нас секретів немає ні від кого ...

Футболки виготовляють приватні підприємці на міні-фабриці біля Львова.
— Від покупців відбою нема, то хазяйка перед Новим роком дочку присилала на допомогу, — розповідає. — На Різдво також приходила. Цін не піднімаємо, але чекаємо великого виторгу. Купують кияни найчастіше. Ретельно розпитують, що за узор, що означає. Східняки вишиванку купують, аби у Львові походити в ній. Мовляв, от які ми українці. Потім вдома в шафі пилиться.
Посеред ринку на великому розкладному столі лежать 20 пар вовняних напівчобітків різного розміру. Поряд — плетені шкарпетки, рукавички. На шнурках розвішані вовняні, з чорно-білим візерунком ковдри. Продавщиця 56-річна Іванна Панас показує домашнє взуття. Його виготовляють у Косовому на Івано-Франківщині. Спочатку скуповували взуття у місцевих майстрів. Кілька років тому через великий попит відкрили фабрику.
На підошві з м'якої шкіри наклеєний розмір взуття і ціна — 65 грн.
— Кожен другий, хто приїжджає до Львова, купує чуні (хутряні домашні напівчобітки. — "ГПУ"). Це натуральна овеча шерсть. У кого ноги зимою мерзнуть, хто має грибок чи варикоз — тому тільки в натуральному ходити. Я заказала партію 200 пар на свята. Боюся, що не вистачить, бо беруть одразу на всю сім'ю — три-чотири пари. От учора поляки купили аж вісім пар. Казали, весь рік даруватимуть рідні. Євро платили. То я їм скидку зробила невелику.
— Сколько грошей? — чоловік років 30 бере дерев'яний гребінець, крутить у руках, розглядає.
— 10 гривень. Є з дуба, осики, берези, граба. Волосся не електризується, перхоть пропадає, — хвалить товар продавець Арон, 59 років. Торгує дерев'яними виробами — дошками, ступками, масажерами для спини, ложками, гребінцями.
— Дайте 10 разных, женщин на работе порадую,— чоловік простягає сотню. Продавець пакує в пакет гребінці, віддає.
— Найдешевший подарок для бюджетних туристів, — сміється, скидає шапку. — Харашо продається в любу пору року. За останній місяць штук 300 збув. Тільки є бидло, яке не розуміє і питає: "А это щетки для кота или пса?". Я тоді навіть не відповідаю. Чи корисні дерев'яні гребінці? А я знаю! Кажуть, що да. Ще непогано на свята йдуть ложки з дерева по десятці, дерев'яні гальби для пива.
— А чорна фарба не облізе? —  питає молоду продавщицю вусань у чорній шкірянці. Тримає кавову глиняну турку чорного кольору. Підносить до обличчя, нюхає. — Горілим наче не пахне.
— То кераміки з Гавареччини, там усього чотири майстри таке роблять, — розказує торговка.— А чорна — бо у глині багато руди, при випалюванні такий колір дає. Дуже добра кава з такої турки. У самої весь посуд із чорної глини вдома.
Чоловік купує турку за 80 грн і два кавові кухлі по 20 грн.
— Спочатку всі так розглядають. Звикли, що глиняне не буває чорним, — пояснює продавщиця Олександра.— Зараз хороший виторг маю — купили аж шість макітр для куті по 220 гривень і це вже десята турка. І навар добрий, скільки — не скажу. Кожного року на Різдво і Великдень заробляємо, як за півроку.
Найбільша черга на виході з ринку — біля ятки з магнітами. Найдешевші, звичайні фотографії Львова у пластиковій оправі, продають за 5 грн. Дорожчі — у вигляді фігурок лева, церков, з термометрами, годинниками — від 30 грн. Туристи беруть одразу по кілька штук різних.
— Я в Австрии на 5 евро только один магнитик купил, а здесь — 20. Чудесный город, — говорить хлопець у сірому пальті. Ховає пакет із магнітами до кишені.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/lviv-newspaper/_zakazala-partiyu-u-200-par-na-svyata-boyusya-scho-ne-vistachit/476355">Gazeta.ua</a>