- Вишиванка, шаровари, Януковича - на нари, - сміється 22-річний студент Петро і разом із півсотнею людей розгортає прапор України 30 на 40 метрів на Софійській площі. 20 січня тут відбувається акція з нагоди святкування Дня соборності України.
Зібралося близько 200 людей. Майорять прапори із символікою Народного руху України, Конгресу українських націоналістів, Української народної партії. Чоловік із гучномовцем шикує людей у колони по четверо у ряді.

Студентка Київського інституту міжнародних відносин 17-річна Ірина Прокопишиноднією рукою вхопилася за прапор і хукає на іншу.
- Прийшла, щоб потриматися за цей прапор і повірити у щасливе майбутнє своєї нації, - говорить вона. - Ви ж бачите яка у нас влада, як вони до нас ставляться. Хіба ми такого заслуговуємо? Треба не складати рук, а вірити і відстоювати свої права, не мовчати - показувати, чого ми насправді хочемо. Якби була революція, то я б вийшла.
Дідусь у сірій куртці та шапці-вушанці стоїть неподалік та прислухається до розмови.
- Дитино, яка ж революція, - каже і хитає головою. - Та хто ж її буде робить? Там, на Донбасі, ніхто в Україну не вірить.
Дівчина швидко обертається до нього.
- Я родом із Борислава, зі Львівщини, - говорить схвильовано. - Але знаю, нічим Східна Україна від Західної не відрізняється. Такі самі українці.
-  Відходимо на пару кроків назад, - командує хлопець із гучномовцем.
Двоє чоловіків тримають паперовий плакат із написом "22 січня 1918 року - незалежність проголошено. 22 серпня 1991 - відновлено". Букви напису трохи затерті. Правий кут плаката - надірваний. Викладач педагогіки 40-річний Василь Руденко зашпортується.
- Сучасна Україна успадкувала кордони колишньої Радянської соціалістичної республіки і частина етнічних українських земель опинилася поза межами на півночі, заході, - тихо говорить. Обличчя бліде, одягнутий у коричневе пальто та чорну шапку. На плечах - червоний дитячий рюкзак. - Хочемо звернути увагу на тих українців, які опинилися там. Закликаємо усіх до єдності.
О 13:50 колона рушає до Європейської площі. Попереду двоє чоловіків несуть плакат "Соборну Україну до Соборної Європи". Колону очолює голова Секретаріату Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів Володимир Манько.
О 14 год біля Українського дому розпочинається мітинг.
На східцях встановили мікрофон.
- Ваня, підтягуй усіх наших сюда, - говорить огрядний міліціонер у рацію. - Не треба цепочьку. Просто, шоб на проїжджу часть не вийшли.
- Ми відзначаємо і говоримо сьогодні про день соборності України на Європейській площі у центрі міста Києва, - розпочинає свій виступ голова Молодого народного руху 31-річнийІван Крулько. - Але за всі роки незалежності України, наша держава ще ніколи не була так далеко від Європи і Європейського союзу, як сьогодні, за керівництва теперішньої окупаційної влади. Яка головна цінність цієї влади? Гроші, шансон із "Муркою", Митний союз і криміналітет.
Люди аплодують. "Януковича на нари", - кричать.
- Цей уряд -ставленики Кучми, - махає правою рукою 77-річний киянин Михайло Кожевніков. - Кучма тоді хотів нас довести до Євразії, а тепер його люди: Янукович, Литвин, Азаров, Табачник туди ж. Змінити ситуацію можна тільки загальним виступом. Якщо нам дозволять вибори, тоді добре. А, якщо вони і далі будуть продовжувати фальшувати, то іншого просто не залишиться. Влада сама людей спонукає.
Пенсіонерка 62-річна Любов Іванівна у лисячій шубі та хустині з народним орнаментом стоїть на сходах і усміхається. Обличчя - нафарбоване, на повіках світлофіолетові тіні, губи та щоки - рожеві.
- Радіє серце, коли люди отак збираються, - каже. - Правда, сьогодні малувато, бо слизько, бояться видно щось зламати. На Покрови зібралося 30 тисяч. Треба по одной зернинкє Україну збирати. Ми зберемо, як Бог допоможе. Я всіх пенсіонерів у своєму будинку переконувала: голосуйте не за три гривні до пенсії, а думайте про дітей і внуків. Хочу, шоб закон працював для усіх рівно. Шоб пенсії, не були одному 40 тисяч, а мені - 985 гривень. Молодь наша, та, шо не пє, не курить, європейська, вже готова. Як будуть давити, то революція наспіє. Я просила, шоб мені дали автомата. Кажуть: "Ви ж стріляти не вмієте". Як стриляти не навчуся, буду в окопах борщ варити.
Зі сцени виступають Володимир Манько, Юрій Гнаткевич, Олексій Кляшторний.
О 14:20 ведучий зачитує резолюцію:
-  Закликаємо українців до спротиву будь-яким утискам наших споконвічних прав і свобод, так і до згуртування навколо першочергової національної ідеї "Соборну Україну до Соборної Європи", де наші цінності мають шанс не тільки зберегтися, а й зміцнитися та стати незворотними. Хто за?
Люди аплодують і кричать "за".
До мікрофона підходять п'ятеро бабусь у шубах та хустинах. Із-під верхнього одягу виглядають краєчки вишиванок. Дідусь грає на сопілці.
- А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо, - співають жінки.
Люди підхоплюють.
О 14:30 мітинг закінчується.