Відкриваємо “Таємницю Тризуба”

НОВИНКИ УКРАЇНСЬКОГО КНИГОВИДАННЯ

Як написав у передмові до книжки О.Коваленко «Таємниця тризуба» професор Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, академік Академії наук вищої освіти України Масляк Петро Олексійович: «чи можна собі уявити дослідження з назвою, скажімо, «таємниця російського орла» або «таємниця російського триколора». Чи «таємниця зірки Давида». Напевно, що ні. Яка тут таємниця? А ось що означає державний символ України однозначно не скаже вам ніхто. Спроба розгадати загадку, розкрити таємницю, зазирнути до незвіданого, дослідити походження державного символу України авторові безумовно вдалася».

А зараз, невеличка інформація. Річ у тому, що попередня публікації, яка має назву «Таємний код України», була надіслана до Канади. Нам здається, що ви маєте змогу ознайомитися з цією публікацією.

У жовтні 2008 року до університету Торонто (University of Toronto 90 Wellesley Street West Toronto, ON, M5S 1C5 ) була відправлена книга О.Коваленко «Таємний код України». Книга має 670 сторінок, кольорова, має величезну кількість ілюстративного матеріалу. Написана на двох мовах – російською та українською. Слід зауважити, що перша та друга частини це не синхронний переклад одна одної, хоча і мають схожі назви розділів.

Та повернемося до книги «Таємниця тризуба», що була надрукована у Львові наприкінці 2011 року. Об’єм книги – 286 сторінок з величезною кількістю ілюстрацій, але в чорно-білому варіанті. Це частина матеріалу, який міститься у книзі «Таємний код України»

Зміст книги:

Передмова. Петро Масляк

Вступ.
Тризуб як символ.
Тризуб у Київській Русі.
Тризуб в Україні.
Історія українських грошей.
Знаки княжої влади в Київській Русі.
Пояснення тризуба Володимира.
Таємниця тризубця.
Епілог.

Та інформація, яка наведена в книзі «Таємниця тризуба», це викладення подій, стосовно створення Київської Русі на підставі величезного фактологічного матеріалу. Ставилось завдання дослідити тільки символіку тризубців, але під час роботи автор виявив, що не існує достовірної історії такої держави. І, як це не прикро, ми не маємо достовірного минулого нашої незалежної України. Складається враження, що на протязі століть знищуються спогади про народ або етнос, який проживав на території сучасної України. А чи є така нація як українці? Бо народ який не має своєї писемності своєї історії не має права на власну державність ( навіть права на своє існування)! Все це і спонукало автора на вивчення загадок історії. Одна з таких загадок, або таємниць – це використання писемності жителями Київської Русі. За відомостями літописів, жителі Київської Русі здебільшого були людьми грамотними.

Отож, перенесемося до часів існування Київської Русі. Це – той період, коли з’явився тризуб, що став сьогодні гербом незалежної України. Тому і для нас, безумовно, це найцікавіша частина історії державного символу.

Сьогодні найбільш відомим є варіант тризуба Володимира, той, який вибрано малим Державним гербом. Перш за все, слід зазначити, що використання тризуба Володимира як герба Київської Русі ні у кого не викликає сумнівів. Розміщення його на монетах є достатнім підтвердженням такого статусу. При цьому, зрозуміло, що цьому разі, це і є символ княжої влади. Слід зауважити, що на сьогодні відомо сімнадцять варіантів двозубів і тризубів династії Рюриковичів, починаючи з двозуба Святослава Ігоревича, та дванадцять варіантів зображення тризуба Володимира Святославовича. Подібні знаки в історії Київський Русі використовувалися зовсім короткий період. Особливу цікавість викликають спроби деяких дослідників розгадати смисл княжого герба Володимира. З приводу походження цього зображення та його сенсу яких тільки версій не висувалося. Його загадковий візерунок продовжує інтригувати дослідників ось уже майже тисячу років, але й досі повної ясності немає.

Особливу цікавість викликають спроби деяких дослідників розгадати смисл княжого герба Володимира, які бачили в ньому монограму чи лігатуру, а в окремих випадках сприймали як геральдичну фігуру. Нагадаю, що монограма, або як її іноді називають – вензель, це знак з букв в один почерк. Тому, якщо це монограма, то, якою мовою вона могла бути складена, що її розуміли в усіх куточках Київської Русі? Звичайно ж, тільки мовою спілкування давніх слов’ян. Тільки ця мова могла об’єднувати всі князівства і народності в єдину державу. Це була мова дідів і прадідів тих людей, яких очолив рід Рюриковичів. Ми ж у своїх міркуваннях підемо далі, і спробуємо уявити себе на місці тієї людини, яка створювала цей вензель або монограму. Виникає перше запитання: який при цьому використовувався алфавіт? Адже кирилиця ще не була поширеним письмом, і цей алфавіт деякий час існував як церковний. Глаголиця вважалася книжним алфавітом і не була поширена в народі як побутове письмо. Про письменність наших предків ми знаємо абсолютно точно по берестяних грамотах, по предметах побуту та інших артефактах, які зараз доступні нам для дослідження. Зараз уже розшифровано давні письмена, що довгий час не піддавалися розшифровці, незважаючи на численні спроби застосувати до них різні мови.

І тільки після того, як були застосовані слов’янські мови, написи заговорили. Ця загадкова писемність дістала назву «Писемність рисок і різів», оскільки вона є комбінацією ліній різного нахилу. Виявилось, що це було складове письмо. А перші спроби розшифровувати такі написи як буквені не могли дати результатів у принципі. З таких фактів можна скласти загальне уявлення, як спілкувалися наші предки, і якою мовою вони писали свої листи. Ця писемність у фахівців стала називатися «передслов’янською», тобто попередницею слов’янської глаголиці, яка те ж запозичила багато знаків, але вже була буквеним алфавітом. Ось з цих позицій автор і підійшов до розгляду тризубів Київської Русі, як княжих монограм. У цьому плані найбільш значущими, на погляд автора, є дослідження російського вченого Г.С. Гриневича. Він зібрав величезний фактичний матеріал й опублікував його у своїй книзі «Праслов’янська писемність». Це була складова писемність, і для прочитання таких текстів потрібні не лише такі таблиці, але і спеціалізовані словники.

Відоме зображення тризуба Володимира сьогодні стало класичним, тому найцікавішим моментом буде прочитання саме цього варіанту. Найчастіше ми розглядаємо будь-яке зображення, будь-який символ тільки з позицій сучасних уявлень, а який сенс вкладали в нього наші пращури, визначити зараз неможливо. У них були інші світогляди, це було інше життя.

Всі попередні спроби прочитання чомусь здійснювалися з використанням сучасної російської мови. Але ж зрозуміло, що за тисячі років змінився не лише устрій життя людей, але й їхня мова. І хоча внутрішнє плетіння ліній двозубів і тризубів утворюють досить складний візерунок, у них можна розпізнати знаки праслов’янської писемності.

От з таких позицій автор підійшов до розшифровки або ж до прочитання всіх відомих на сьогодні княжих знаків древньої Русі і самого головного тризуба Володимира, який вибрано малим Державним гербом.

Методика розшифровки детально описана в працях автора. Графічне зображення символів розкладаються на окремі знаки і розміщаються зліва направо і зверху вниз в рядок, як це прийнято в слов’янському письмі, і заміняються на відповідні склади передслов’янського письма. Розшифроване та перекладене зображення княжого знаку Володимира сучасною українською мовою звучить так:

Від Києва Батьківщині Русі бути.

Ось такий він – княжий знак Київської Русі. Звичайно ж, тризуб Володимира служив дороговказом до об’єднання усіх слов’янських земель в єдину державу. Це було життєвим кредо князя Володимира Великого, і при ньому Київська Русь стала однією з провідних держав того часу. Зараз немає достовірних історичних відомостей про подальше використання княжих або яких-небудь інших гербів окремими містами, хоча і були на цих територіях великі для того часу міста – Київ, Чернігів або Любеч. У цих розбратах загубилися не лише традиції, але й сама історія. Тому не збереглися значення і сенс символіки двозубів і тризубів в пам’яті нащадків. А ми зараз вигадуємо різні гіпотези про їх призначення. Далі мистецтво створення зашифрованих монограм було втрачене або припинилося через об’єктивні причини. Проте самі тризуби мають дивну здатність до відродження. У кінці XIX століття і початку XX століття люди знову згадують про цю символіку. Черговий виток підйому цікавості до цих знаків княжої влади розпочинається в Україні, й один з варіантів тризуба Володимира Святославовича стає символом національно-визвольного руху в Україні. Проте припущення, що князі займалися «не княжою справою» і складали монограми, використовуючи праслов’янське письмо, здається парадоксальним. Як нам зрозуміти дії наших предків? Як відчути спадкоємність поколінь? Як зрозуміти важливість того, що вони хотіли передати нам? Очевидно, існував «інститут старців, мудреців або волхвів», який накопичував, зберігав і передавав знання. Сьогодні ми робимо висновок, що саме цей інститут старійшин змусив створити таку символіку або ж сам її створював. А зі знищенням цього інституту влади і впливу на суспільство, зійшло у небуття і мистецтво складання таких монограм. І якщо ми зрозуміємо, чого домагалися і що створювали для майбутніх поколінь наші предки – буде і у нас своя історія.

І як великий приклад – історія створення, забуття і відродження символу ТРИЗУБА. Адже був час, коли навіть спогади про цей символ винищувалися з пам’яті людської. Але як Фенікс з попелу повстав величний Тризуб і зараз починає розкривати свої загадки. Відроджується його значення і пишеться нова історія.

Ось який символ сяє над нашою Батьківщиною, нашою з вами Україною. Ось який символ став нашим національним надбанням.